В 2018-2019 навчальному році в нас був масштабний проєкт, в рамках якого ми вперше працювали з реальним замовником. Тоді я (Карман Микола, учень 7-го класу) зібрав пух ваточника сирійського. Ми хотіли спробувати зробити з нього папір, але він не знадобився. Вже в 2019-2020 навчальному році виникла ідея зробити щось інше з нього, і тоді Наталя Панасенко знайшла замовника, який хотів отримати посуд з еко-пластику. З того моменту розпочався цей проєкт.
Зараз я б хотів написати про труднощі, з якими ми зіткнулися. Першими труднощами було нерозуміння учасниками технології, і звідси небажання працювати. Потім в деяких з нас прокинувся вогник бажання. Під час карантину основною проблемою була втрата можливості проводити експерименти та відбір вдалих зразків. ми почали втрачати дух співпраці, бо всі були зайняті в першу чергу освоєнням змін, що прийшли під час дистанційного навчання. Також однією із найскладніших ролей виявилась цього року роль комунікатора-координатора – три рази за весь час проєкту змінювались виконуючі дані обов’язки.
Одною з переваг є те, що деякі учасники спробували себе в нових ролях, наприклад: я вперше спробував себе в ролі технолога та координатора, Влад (10 клас) вперше спробував себе в ролі фін. аналітика, Ксенія (9 клас) вперше спробувала себе в ролі технолога. Деякі вперше приймали участь в бізнес-еко-проєкті. В загальному, учасники покращили вміння комунікації, роботи в команді, навчились робити технічне завдання для інших, замовляти реагенти, робити фінансовий звіт і проводити фін. аналіз.
28.05.2020 в нас була зустріч з замовниками по зуму, на якій ми обговорили цілі сталого розвитку, визначили користь і майбутнє нашого проєкту і отримали відгук від замовників щодо нашого проекту.