Уявіть собі учнів нашої школи, дуже різних, від першого до 11 класу, що безтурботно навчалися й опановували премудрості буття, й навіть не здогадувалися, що зовсім скоро з’явиться щось, що змусить їхні мізки несамовито працювати й встановлювати нові нейронні зв’язки для рішення нестандартних задач та побудови командної роботи.
Тим часом, на одних з канікул (які, як відомо, тільки в учнів) ми з Наталею Панасенко активно розробляли тоді ще секретний план “1000500 в одному” (все було настільки секретно, що цю назву навіть ми не знали до того моменту). Автором ідеї формування підприємницької компетентності учнів через екологічний проєкт є Наталя Панасенко, я ж (Ольга Казакова), у свою чергу, не могла не скористатися нагодою – й надумала відпрацювати з учнями в цьому проєкті науковий підхід, дослідницькі навички й розширення екологічної свідомості. В нашій команді методистів Київської Малої академії наук учнівської молоді також є чарівна юристка Наталія Поліщук, яка володіє суперсилою передавання тонкощів підписання договорів через невимушено азартну атмосферу.
Та наш секретний план б не відбувся успішно, якби не Ірина Поліщук, директорка Київської Малої академії наук учнівської молоді, що підтримала нашу команду та компанія Streamline Ukraine, яка гречно та безпечно погодилася співпрацювати з нашими дітьми!
Знаєте, що найголовніше для вдалого розгортання проєкту? Ядро! 2-3 зірочки-запальнички серед учнів та хоча б 1 дорослий, що мають дуже заразну форму вірусу пізнавальної діяльності (у нас такі в наявності є). Звичайно, ми підживлюємо середовище для поширення цього вірусу, і найприємніше те, що учні, які спочатку не виявили цікавості до проєкту в силу свого віку чи вподобань – приходять, підглядаючи за процесом, і обережно питають: “А можна я з вами?…”.
Для збалансованого підживлення діяльності учнів ми також запрошуємо експертів. Суттєво поживним став для нас візит майже однолітка наших старшокласників й мого земляка Валентина Фречка, який проконсультував щодо тонкощів паперово-целюлозного виробництва (за півгодини його присутності вірус пізнавальної діяльності перевищив гранично допустиму норму на квадратний метр дитини і почалася бурхлива ланцюгова діяльність). Неоціненну роль у формуванні естетичних смаків та навичок роботи в графічних редакторах зіграла Тетяна Ронська – професійна дизайнерка та гарна дівчина з усміхненим серцем до дітей.
Знаєте, що найважче?
Фотографувати чи залучити когось до цієї справи. Всі ж хочуть робити проєкт! Але викручувались, по черзі, однією рукою, або хапаючи будь-кого з дорослих та вручаючи фотоапарат. Бо всім активним діячам хотілося бути в історії. Або забували за фіксацію процесу.
Відшкрябувати те, що вчасно не прибрано. На майбутнє закликаємо всі покоління дослідників-експериментаторів прибирати за собою! Так ви збережете залишки Science Lab.
Знаєте, що саме для мене найпрекрасніше?
В мене добре поставлене тьюторське око (спасибі всім тренерам International Academy of Tutoring) і я не можу втримуватись від підмічання нашим учням та ученицям їхніх нових сильних сторін, що в такій полігранній проектній діяльності відкриваються з небаченою швидкістю (думаю, це мутації, породжені вірусом пізнавальної діяльності).
І, наприкінці – гляньте на світлину з незалежними відповідями наших учнів (зібрані в основному на початку проекту) про три запоруки успішного проекту. Вік учасників в цьому опитуванні – від 11 до 17. 
Захоплююсь, милуюсь. І ще раз переконуюсь – якщо правильно не заважати дітям – їхньому розвитку немає меж.
А знаєте, що для мене головне в роботі над проєктом? Взаємопідтримка. Тоді все можна здолати й дійти до мети, не дивлячись на будь які перешкоди!